В наш складний час – час змін суспільних цінностей і соціальних катаклізмів, все більше дітей залишається сам на сам з ситуацією, коли стають заручниками асоціальної поведінки значимих дорослих і байдужості оточуючих. Що відчуває дитина, коли її фізичні і моральні потреби ігноруються, особливо в момент росту, розвитку і особистісного становлення? Дитина змушена виживати в таких умовах і шукати самостійно – де її вислухають, дадуть хоча б ілюзію захисту, в кінці кінців – де нагодують і зрозуміють. І добре, якщо це патронатна сім’я, в якій дитина буде тимчасово проживати, на час подолання біологічною родиною складних життєвих обставин. Але найпростіший вихід, який вона може знайти самостійно – це вулиця, з асоціальними компаніями, криміналізовані групи її однолітків, де панує своя субкультура з лідерами-маніпуляторами (ось вона – ілюзія захисту).