У ганчір’ї. Сірих шматах
Лиш зневір’я. Смерть у хатах.
Виє мати як той вітер,
Що зірвався в бік на цвинтар…
(Світлана Рачинська)
Голодомор – слово в історії, яке скорботним болем відгукується в серцях небайдужих. Протягом поколінь жахи геноциду не залишають байдужими як українців, так і людей у всьому світі.
На сьогодні про голод 1932-1933 років написано багато, та були ті часи коли існування Голодомору на теренах України заперечувалося, а будь-які згадки в публіцистичних матеріалах, взагалі заборонялися. Вперше, слово «Голодомор» згадувалося в 1986 році Іваном Драчем, яке він запозичив у діаспори, воно походило від слів голод і мор, що смертельною бурею пронеслися по території, тогочасної України. Визнавати голод в Україні почали в 1988 році. Саме в тому році Олексою Мусієнком було вжите слово «Голодомор», від тоді це визначення навічно прижилося в українській публіцистиці та науково-історичній літературі.
Твердження того, що штучний голод в 1932-1933 роках був запроваджений навмисно на всіх етнічних землях України, для винищення українського народу червоногвардійцями, нині ні для кого не є таємницею. Представники радянської влади сплановано конфісковували зернові врожаї та інші продукти у селян, що безпосередньо призвело людей до страшної та болісної смерті в багатомільйонних масштабах. При цьому, запаси зерна в значній чисельності експортувались за кордон. Звичайному люду заборонявся виїзд за межі України та приймати допомогу з-за кордону. Дехто намагався боротися зі сталінським режимом організовуючи мітинги. Мітингуючи, люди вимагали змінити владу, скинути окови з України, відмовлялися збирати врожаї для вбивць нації, та цей опір сприймався як державний злочин і засуджені приговорювалися до смерті.
Попри те, що дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду.
За судовим розглядом кримінальної справи в 2010 році, за фактом здійснення злочину геноциду в 1932-1933 роках проти народу України, визнано винними сімох вищих керівників СРСР та УСРР: генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна, секретарів ЦК ВКП(б) Лазара Кагановича, та Павла Постишева, голову Раднаркому СРСР В’ячеслава Молотова, генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, голову Раднаркому УРСР Власа Чубара. В рамках слідствах було констатовано, що кількість людських втрат під час Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб, а в частині ненароджених українців - 6 мільйонів 122 тисячі осіб.
В травні 2003 року Верховною Радою України було визнано Голодомор 1932-1933 років актом геноциду проти українського народу, цю заяву підтримали такі країни як Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі.
У листопаді 2003 року 58-ма сесія Генеральної асамблеї ООН ухвалила «Спільну заяву з нагоди 70-ої річниці Великого голоду 1932–1933 років», де він визнавався національною трагедією українського народу. За ухвалення Спільної заяви проголосували 64 держави-члени ООН, у тому числі Росія.23 жовтня 2008 року Європарламент визнав Голодомор в Україні злочином проти людства і висловив співчуття українському народу. 28 квітня 2010 року Парламентська асамблея Ради Європи схвалила резолюцію про вшанування пам'яті загиблих в результаті голоду 1932–1933 років в Україні та інших республіках колишнього Радянського Союзу, ушанувавши пам'ять загиблих від голоду і засудивши жорстоку політику сталінського режиму. ПАРЄ також зазначила, що «в Україні, яка постраждала найбільше від насильницької колективізації, Голодомор був визнаний геноцидом». Геноцидом українського народу Голодомор визнають католицька церква, Константинопольська православна церква,Українська православна церква — Київський патріархат, Українська православна церква (Московського патріархату) та Українська автокефальна православна церква.
Й досі в усьому світі ставлять свічки пам’яті в знак вшанування загиблих під час Голодомору, будують меморіали та пам’ятники як символ людяності та духовної небайдужості до чужого горя. Шкода, що не всі розуміють біль від втрати та розрухи, здається, що близький сусід, країна-агресор не зупиниться ні перед чим для оправдання своїх цілей.
Жертв великого Голоду 1932-1933 років вшанували і в Світловодську. Біля пам’ятного знаку на честь постраждалих в наслідок Голодомору зібралися представники громади та влади міста. З урочистою промовою від імені міської влади до присутніх звернулася депутат міської ради, начальник організаційного відділу Надія Мальцева. Традиційно хвилиною мовчання вшанували жертв колишніх репресій, поклали квіти та запалили лампадки, в знак пам’яті та непідробної скорботи за муки та страждання які довелося пережити нашим пращурам.
Завтра (26 листопада), разом з усією Україною, запаліть свічки пам’яті та вшануйте борців проти геноциду 1932-1933 років.
Юлія Абрамкіна.
